(методичні рекомендації щодо вивчення історії України та

 

Всесвітньої історії в школі)

 

Укладач методичних рекомендацій: доктор історичних наук, вчитель-методист Левітас Ф.Л.

 

(Під час підготовки методичних рекомендацій використано творчий досвід відомих педагогів-істориків М.Лисенка, П.Федоренка, М.Запорожця, О.Дайрі, Л.Мельника та ін.)

 

В роботі розповідається про використання сучасних методик викладання історії в школі. Виходячи з власного досвіду, автор висвітлює підходи, спрямовані на навчання, на виховання школярів засобами історії. Цікавим є погляд на особистість сучасного педагога.

  

Вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “Без знання минулого неможливо точне поняття про сучасне”, – справедливо наголошував видатний український історик М.С.Грушевський. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Вона повністю звільнена від ідеологічних, вузько класових підходів і поглядів на розвиток суспільства, оцінювання минулого та перспективи майбутнього. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові.

 

За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Постійно зростає його роль у навчальному і виховному процесах. Відомому демократу Д.Харкнессу належать слова, які безпосередньо стосуються і вчителів України: “Учитель – не єдине джерело впливу на розвиток дітей, але його життєво необхідна складова. Нам відводило небагато часу на те, щоб допомогти засвоїти знання і зрозуміти, що вони повинні стати гідними громадянами своєї батьківщини, нашого неспокійного континенту і загального дому, який постійно перебуває під загрозою”. Праця вчителя історії сповнена великої відповідальності. На наш погляд, сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:

 

  1. Державницька свідомість. (В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.

  2. Професійна майстерність. (Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.

  3. Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стояти партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм. Як найкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

  4. Демократизм. В процесі навчання та виховній роботі дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.

  5. Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня, саме тому хотілось нагадати і про думку В.О.Сухомлинського: “Якщо ми будемо намагатись, щоб всі сили душі дитини були поглинуті уроками, життя його стане не зносним. Він повинен бути тільки школярем, але перш за все людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями”. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.

 

 

 

Принципи викладання історії в школі

 

 

 

Відповідно проекту концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:

 

а) (науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій;

 

б) (об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень;

 

в) (демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів;

 

г) (гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності;

 

д) (національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю;

 

е) (цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори.

 

 

 

Основні засади сучасного уроку

 

 

 

Сучасний стан навчально-методичного комплексу загалом дає змогу вирішувати різноманітні освітні завдання: навчальні, розвиваючі, виховні. Водночас гострою залишається проблема щодо методичного забезпечення уроку, оволодіння ефективними педагогічними технологіями. Значно розширюється критерії оцінювання самого уроку, які, на наш погляд, можуть бути такими:

 

  1. Визначення теми уроку відповідно з програмою.

  2. Постановка завдань уроку.

  3. Виділення основних понять та ідей уроку.

  4. Роль учителя на уроці.

  5. Роль учнів на уроці.

  6. Міжпредметні, міжкурсові та внутрішньокурсові зв’язки.

  7. ТЗН.

  8. Наочність.

  9. Раціональне використання робочого часу.

  10. Педагогічні технології та їх доцільність.

  11. Диференційований підхід до роботи з учнями.

  12. Знання, вміння і навички учнів.

  13. Виховний потенціал уроку.

  14. Диференційований підхід до оцінювання знань учнів.

  15. Коментована подача домашнього завдання.

 

Окреслимо також деякі проблеми щодо викладання історії в школі. Велике значення під час вивчення курсу історії мають вступні уроки. Вчитель не лише ознайомлює школярів зі змістом і завданням курсів, підручниками, а знаходить можливість для національного і патріотичного виховання. Обов’язково слід розповісти про становище українських земель у той чи інший історичний період, споконвічне прагнення українського народу до свободи, незалежності, власної держави. Неабияке значення мають героїчні теми. Робиться наголос на тому, що на кожному історичному етапі українці вели боротьбу із зовнішніми ворогами, виборювали своє право на існування. Перед учнями постає велична галерея історичних образів: князів, гетьманів, керівників народних повстань, політичних діячів, борців за українську справу.

 

Учням 5-7 класів важливо пояснити, щоб вони зрозуміли, що таке історія і чим займаються історики. Під час викладання історичних дисциплін на цих паралелях передусім потрібно сприяти тому, щоб учні мали можливість дізнатися більше про різні історичні факти, які визначають епоху і є основними, найсуттєвішими; постійно розвивати вміння і навички учнів щодо праці з історичними фактами, що дають узагальнену картину минулого; формувати розуміння історичної хронології, причинно-наслідкових зв’язків, відчуття епохи, неминучість руху суспільства до історичного прогресу. Важливим інструментарієм історичного пізнання на цьому етапі вивчення історії стануть шкільні підручники, посібники, хрестоматії з історії, історичні атласи, контурні карти, збірники дидактичних вправ, зошити з історії тощо. Велика увага приділяється наскрізним історичним поняттям, таким як: історичні джерела, держава, монархія, республіка, демократія, релігія, матеріальна та духовна культура.

 

Практикою доведено, що високу ефективність мають уроки, на яких використовуються прийоми коментованого читання підручника, робота з текстами підручників та посібників, історичними документами, малюнками, дидактичними вправами. Зустрічі з історією не можуть обійтись без звернення до історії рідного краю. Діти повинні розуміти не лише загальні історичні процеси, а й уміти локалізувати їх. Запропонована нами модель вивчення історії рідного краю може мати такий вигляд:

 

 

 

Історична доба

Головні події в історії України

Основні події в історії рідного краю

 

 

 

 

 

 

Знання, які здобувають учні, переходять із класу до класу, повинні розширювати їхнє логічне мислення, розвивати вміння та навички до історичного пізнання. Цей новий етап роботи потрібно реалізувати під час викладання історичних курсів у 8 та 9 класах. Розкрити перед учнями великий шлях, пройдений українським народом, від гетьманської держави, національно-державницьких ідей другої половини ХIХ ст. до початку української революції 1917 р. – одна із основних проблем, яку має реалізувати вчитель. Вивчення історії України збігатиметься із загальним контекстом Всесвітньої історії. Для обох курсів буде логічним звернутися до таких історичних понять: індустріальне суспільство, соціальна структура суспільства, національно-визвольна війна, соціальна революція, технічний прогрес, гуманізм, національно-культурне відродження. Зростають і вимоги до ЗУН учнів. Школярі повинні навчитись аналізувати й узагальнювати історичний матеріал, визначати суть, причини, значення історичних подій, вміти самостійно працювати із різноманітними джерелами інформації, готувати доповіді та виступати перед однокласниками.

 

Плануючи роботу з учнями 10-11 класів, учитель орієнтується на розвиток логічного мислення старшокласників, їхні вміння і навички щодо самостійної роботи. Уроки – шкільні лекції, семінари, конференції, диспути, практикуми, міжпредметні уроки – повинні посісти в навчальному процесі пріоритетне місце.

 

На наш погляд, буде доцільним проводити конференції старшокласників за темами, які найбільше за обсягом містять навчального матеріалу і є соціально-політичне важливими. В Х класі: “Українська революція і боротьба за збереження державної незалежності України1917-1920 рр.”.

 

Епіграфом до цієї конференції можуть стати слова із пісні “За Україну” (Слова М,Вороного. Мелодія Ярославенка).

 

Ганебні пута

 

Ми вже порвали

 

І зруйнували царський трон!

 

З-під ярем,

 

Із тюрем,

 

Де був гніт,

 

Ми йдемо на вільний світ!

 

За Україну, за її долю,

 

За честь і волю, за народ!

 

 

 

Орієнтовні питання цієї конференції можуть бути такими:

 

  1. Початок української революції.

  2. Центральна рада та її суспільно-політична діяльність (1917 р.).

  3. Проголошення незалежності України.

  4. ЗУНР – українська держава в Східній Галичині.

  5. Держава П.Скоропадського та українська революція.

  6. Діяльність урядів Директорії УНР.

  7. Проголошення Соборності України.

  8. Видатні політичні діячі та герої визвольної боротьби українського народу.

  9. Історичне значення української революції та національно-визвольної боротьби в 1917-1920 рр.

 

У ХI класі буде цікаво провести учнівську конференцію на тему: “Україна в роки другої світової війни”. Епіграфом цієї конференції повинні стати слова Президента України Л.Д.Кучми: “ Ми можемо сказати, що в українського народу два головні національні свята – День Перемоги і День Незалежності. Свята великі, світлі і взаємопов’язані”.

 

Питання для обговорення старшокласниками можуть бути такі:

 

  1. Радянсько-німецькі договори 1939 р. й українські землі.

  2. Напад нацистської Німеччини на СРСР. Оборонні бої літа-осені 1941 р. на території України.

  3. Плани нацистської Німеччини щодо України, Гітлерівський “новий порядок”.

  4. Рух Опору Нацистському режиму в Україні: його багатоскладовий та суперечливий характер.

  5. Визволення України від німецько-фашистських загарбників.

  6. наші земляки – видатні учасники II світової війни.

  7. Роль і внесок українського народу в розгром нацистської Німеччини.

  8. Історичне значення перемоги над нацизмом для майбутнього України.

 

Під час вивчення курсів історії України та Всесвітньої історії важливо сформувати у старшокласників національні, міжнаціональні та загальнолюдські цінності. У зв’язку з цим потрібно звернутися до історичних понять та термінів: крах тоталітаризму і перемога демократії, тенденція посилення європейської інтеграції, еволюційне просування демократичних країн до соціально-орієнтованого громадянського суспільства.

 

В поєднанні з історичним поняття “Державність України” все це дає можливість сформувати у старшокласників цивілізаційний погляд на історію і суспільство, яке може бути визначено такою оцінкою: “Я – громадянин України, Я – громадянин Європи, Я – громадянин Світу”.

 

 

 

Формування цілісності історичних знань

 

 

 

Однією із проблеми викладання історії є комплексний підхід до засвоєння історичного матеріалу. Як правило більшість учнів в цілому володіють історичними факторами, можуть викладати їх в хронологічній послідовності та знають найважливіші історичні дати. В той же час проблемою залишається формування у школі загального історичного світогляду. Учні досить абстрактно уявляють історичний процес, як єдине ціле. Викликає труднощі оперування та використання понятійного апарату. Започаткована дванадцятибальна система дає можливість і систематизувати знання школярів. Учні повинні знати в яку історичну епоху відбувається та чи інша історична подія, в чому полягає її сутність та історичне значення. Теоретичні та фактологічні знання суміщають з знаннями про історичну добу (тисячоліття, століття, дата). У загальному вигляді це зображення у вигляді таблиці.

 

 

 

Тисячоліття

Століття

Дата

Зміст історичної події

Сутність історичної події

Історичне значення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблемне навчання на уроці історії

 

 

 

Під проблемним навчанням розуміють сукупність методів, за допомогою яких перед учнями створюється проблемна ситуація, формуються проблеми, шукаються шляхи їх вирішення та саме рішення. Умовою для створення проблемної ситуації є включення в урок кількох, під час суперечливих поглядів по проблемі, яка вивчається. Учні повинні вибрати вірну точку зору та обґрунтувати її.

 

Рішення проблемних завдань на уроці історії є найвищим етапом організації роботи з учнями. На відмінність від звичайних уроків, проблемне навчання спитається не тільки на пізнання історичних фактів та подій, а на розкриття причинно-наслідкових зв’язків. Вірне формулювання навчальної проблеми – одне із головних завдань, від якого залежить успіх та результативність уроку.

 

Характерною рисою проблемного навчання є постановка перед учнями проблемної ситуації, яка спонукає їх не тільки користуватися готовими знаннями, але і самостійно (під керівництвом вчителя) здобувати нові знання.

 

Існують різноманітні шляхи створення проблемної ситуації:

 

  • постановка проблемних завдань;

  • організація дискусії на уроці;

  • організація пошукової роботи школярів.

 

 

 

Проблемна ситуація на уроці залежить від:

 

  • характеру навчального матеріалу;

  • актуальних проблем сучасності;

  • життєвого досвіду школярів.

 

Організація проблемного уроку може мати такий вигляд:

 

 

 

При оцінюванні проблемних завдань високо оцінюються використання учнями:

 

  • знань з історії;

  • знань з літератури;

  • довідкових джерел;

  • засобів масової інформації.

 

 

 

Робота учнів з історичними поняттями

 

 

 

Історичним поняттям називають ключове слово чи ключові слова, в яких відображено головні, важливі найбільш суттєві сторони історичних подій та явищ. Засвоєння учнями історичних понять є найважливішим завданням навчання історії в школі.

 

Процес формування історичних понять починається з визначення суттєвих ознак та розкриття їх на конкретному історичному матеріалі. Далі учні повинні знати сутність історичного поняття. Наступними етапами роботи є визначення місця історичного поняття в загально історичному процесі та їх зв’язок з іншими історичними поняттями. Методистами виділяються наступні етапи формування понять:

 

  • створення цілісної картини історичного явища;

  • виділення його суттєвих ознак;

  • повідомлення поняття, яке закріплює сутність цього явища;

  • визначення поняття;

  • вправи на використання поняття;

  • перехід до вивчення нових понять.

 

 

 

З своєю класифікацією історичні поняття розподіляються на:

 

  • Одиничні – діють на протязі короткого історичного часу, в тій чи іншій

 

країні;

 

  • Особові – діють на протязі значного періоду, в одній країні чи групі

 

країн;

 

  • Загальні – діють в різних країнах, в рамках певного суспільства;

  • Всеохопні – діють в різних суспільствах на протязі великого історичного

 

періоду.

 

Поняття розрізняються по змісту історичного матеріалу: економічні, соціально-політичні, історико-культурні.

 

Дослідження дидактів та методистів підтвердили, що поняття та теоретичні положення в шкільних курсах історії можуть бути засвоєні лише при умові знань учнями конкретних історичних фактів.

 

При викладанні історії України слід звернути увагу на вивчення основних понять та ідей курсу, які є провідними в усіх класах і акумулюються в наступних положеннях:

 

  • етапи становлення української державності;

  • боротьба українського народу з іноземними загарбниками;

  • антифеодальний та національно-визвольний рух в Україні;

  • становлення української нації;

  • видатні політичні діячі України;

  • герої національно-визвольних змагань;

  • внесок українського народу в скарбницю світової науки та культури;

  • національні меншини в Україні;

  • соціально-економічний і політичний розвиток України;

  • відродження і побудова Української держави.

 

 

 

Міжпредметні зв’язки на уроках історії

 

 

 

Координація історичної освіти з іншими гуманітарними предметами відкриває шляхи підвищення ефективності викладання історії. Звернення вчителів до змісту і методів суміжних дисциплін дає можливість значно розширити вирішення завдань навчально-виховного процесу. Особливе місце у відтворенні подій історичного минулого займає художня література. За допомогою художнього твору – вчитель одержує змогу реконструювати історичні події, показати колорит епох, узагальнити образи історичних діячів. Наприклад, при вивченні найбільшої теми з історії української революції у 10 класі: (Теми 2-3) вчитель може звернутись до твору Миколи Виговського “На українському святі свободи”.

 

1 квітня 1917 р. в Києві відбулося урочисте “Українське свято свободи”. Майдани й вулиці столиці України були заповнені людьми: робітники, селяни, інтелігенція, військові під синьо-жовтими прапорами з усіх усюдів сходилися на площу Святої Софії, щоб звідти організовано, з піснями, пройти вулицею Фундуклеївською на Хрещатик, маніфестуючи волю всього українського народу жити в Суверенній Україні.

 

Очевидець цього історичного акту так описує події: “Кожна група має свій прапор з написом. Прапори з різного матеріалу, є шовкові, оксамитові, з портретами і цілими картинами”...

 

Йшли колони війська, робітників фабрик і заводів – уперше під національними прапорами. “... Після рядів війська та робітників і інтелігенції підходить скромна валка на чолі із проф.. М.Грушевським. Він тільки повернувся із заслання, де був більше двох років, есь посивів, побілів”, – зауважив автор репортажу. Аж нараз із гущі демонстрантів залунало:

 

“– ...Михайло Грушевський!

 

Слава йому!

 

Знову йдуть лави, “спиняючись тільки на короткий час, щоб проспівати “Ще не вмерла Україна”, “Заповіт”, та інші пісні”.

 

Студенти під орудою О.Копиця – “величезна маса, що зайняла простори обох садків перед Думою – дружньо і влад – проспівали “Ще не вмерла Україна”...

 

Потім – величний “Заповіт”.

 

Всі скидають шапки”.

 

Так визвольні мотиви народного славня вперше після падіння царату вільно і розлого зазвучали на вулицях столиці України, яка вставала з колін і заявляла, що все віддасть за “свою свободу”. Слова гімну полум’яніли на багатьох прапорах, на яких маяли гасла: “Хай живе вільна Україна”, “Душу, тіло ми положим за нашу свободу”.

 

Звернення до художньої літератури, в першу чергу до поезії, відкриває можливості створення особливої емоційної атмосфери уроку. Практичний досвід це підтверджує. Наприклад, при вивчення теми “Війна радянської Росії з Українською народною Республікою. Проголошення незалежності УНР” (10 кл. Тема 2. Українська революція.) велике психологічне враження на учнів має вірш Павла Тичини “Пам’яті Тридцяти”:

 

На Аскольдовій І Дніпро- ріка...

 

Могилі На кого завзявся

 

Поховали їх – Каїн?

 

Тридцять мучнів Боже, покарай! –

 

українців, Понад все вони

 

Славних, молодих... любили

 

На Аскольдовій Свій коханий край.

 

Могилі Вмерли в Новім

 

Український цвіт! – Заповіті

 

По кривавій З славою святих, –

 

по дорозі На Аскольдовій

 

Нам іти у світ. Могилі

 

На кого посміла Поховали їх.

 

Знятись

 

Зрадника рука? –

 

Квітне сонце, грає

 

вітер

 

 

 

Робота учнів з історичними документами

 

 

 

Важливого значення для розкриття історичного минулого набуває використання на уроках архівних матеріалів та документальних джерел, які викладені в підручниках, посібниках чи об’єднані та систематизовані в хрестоматійних збірниках. Це дає можливість конкретизувати виклад матеріалу та наблизити школярів до історичної епохи. Як правило, до аналізу документів залучаються учні, перед якими ставляться логічні завдання:

 

  1. Коли був написаний історичний документ?

  2. Хто автор цього документу?

  3. Якими історичними обставинами було зумовлено появу цього документу?

  4. Які історичні події відображено в документі?

  5. Яке враження цей документ справляє на сучасників?

 

 

 

Організація роботи учнів з текстовими таблицями та схемами

 

 

 

Ефективність навчання визначається конкретними знаннями, вміннями та навичками, які здобули учні в процесі уроку. Велику допомогу в цьому їм надають узагальнюючи схеми та таблиці. Вони містять головні, найбільш суттєве для школярів: дати, події, факти історичні поняття.

 

Робота з схемами та таблицями може відбуватись у таких формах:

 

а) відтворення вчителем крейдою основного змісту історичного матеріалу у вигляді схем та таблиць;

 

б) нанесення запропонованого наочного матеріалу на папір, графічне та естетичне його оформлення;

 

в) виведення схем та таблиць на екран за допомогою технічних засобів навчання;

 

г) організація самостійної роботи учнів над таблицями та схемами в процесі уроку.

 

Таблиці можуть використовуватись при вивченні складних історичних тем, наприклад, культури. Оскільки такі теми об’єктивно перевантажені фактичним матеріалом, буде корисним, щоб учні вміли складати тематичні таблиці на зразок:

 

________________________________________________________________________________

 

Основні напрямки Видатні Основні наукові і Історичне

 

культури митці культурні пам’ятки значення

 

________________________________________________________________________________

 

 

 

Вивчення історичних персоналій

 

 

 

В курсі “Історія України” та “Всесвітньої історії” учні зустрічають чимало історичних образів. Для значної категорії звернення до історичних персоналій є непростою проблемою. Тільки в курсі вітчизняної історії учень має виявити знання історичних портретів, зокрема князів, гетьманів, керівників національно-визвольного руху, політичних діячів, видатних представників суспільного і культурного відродження.

 

Часто це не можна зробити тільки за шкільними підручниками, тому велика увага надається самостійній роботі, використанні довідкової, документальної та історико-публіцистичної літератури.

 

Для всебічного висвітлення історичних персоналій рекомендується:

 

  1. Ознайомитися з найважливішими біографічними даними.

  2. Простежити процес становлення особистості в конкретному середовищі.

  3. Виявити історичні умови, що відіграли роль у формуванні поглядів, якостей особи.

  4. Дослідити участь історичної особи в суспільному житті.

  5. Визначити, інтереси якої соціальної групи, класу, політичної сили відбиває історична особа в своїй діяльності.

  6. Виявити вплив конкретної історичної особи на окремі галузі життя чи суспільно-політичні процеси.

  7. З’ясувати морально-психологічні якості історичної особи.

  8. Показати коло однодумців і соратників історичної особи.

  9. Визначити історичну роль особи та її вплив на певну сферу життя суспільства.

 

 

 

Робота з хронологією на уроці

 

 

 

У методиці викладання історії вироблено низку прийомів, які допоможуть учням відновити чи збагатити свої знання з хронології.

 

Насамперед – це складання хронологічних таблиць. Учні пишуть у хронологічній послідовності дати і назви подій, що допомагає закріпити їх у пам’яті.

 

Вході уроку вони повинні вивчити мінімум обов’язкових дат, щоб спираючись на них, вміти визначити в часі факти, історичні події.

 

Важливо не тільки механічно запам’ятати дату і подію, а й логічно пов’язати їх з характеристикою історичного явища та епохою. У загальному вигляді це можна зробити за схемою:

 

 

 

Дата

Зміст подій

Історична оцінка

 

 

 

Робота учнів з текстами підручників та посібників

 

 

 

Підручники та посібники – найважливіше джерело знань. Форми роботи з ними можуть бути різними, зокрема:

 

а) виписування головних історичних подій;

 

б) вибір назв, імен, дат;

 

в) складання текстових і хронологічних таблиць;

 

г) складання складних і простих планів;

 

д) робота з поняттями і термінами;

 

є) аналіз історичних документів, репрезентованих у підручнику.

 

Кінцева мета самостійної роботи учнів над текстом підручників і посібників, а також різноманітною історичною літературою – узагальнити історичні факти, знаходити зв’язки між ними і робити висновки.

 

 

 

Етапи роботи з історичною картою

 

 

 

  1. Ознайомлення з історичними картами.

  2. Вибір потрібної історичної карти.

  3. Визначення місцезнаходження на карті об’єкта, про який іде мова.

  4. Уявлення за допомогою карти історичних подій (напрямків походів, місць битв, стратегічних планів полководців, районів народних повстань і національно-визвольних рухів тощо); економічного розвитку, побуту, культурного поступу чи іншої епохи.

  5. Прочитання історичної карти:

 

а) аналіз історико-географічних образів;

 

б) порівняння історико-географічних образів;

 

в) узагальнення історико-географічних картин.

 

Вимоги до учнівського зошиту з історії

 

 

 

Ведення конспекту учнями є важливою складовою частиною уроку. В учнівський зошит записують:

 

а) тему та план уроку;

 

б) визначення головних історичних понять;

 

в) тези лекції вчителя;

 

г) цитати;

 

д) календарі подій;

 

є) різноманітні таблиці та схеми;

 

ж) цифровий матеріал тощо.

 

 

 

Для ведення зошита треба знати умови успіху:

 

  1. Виділення головного.

  2. Уникнення надмірної деталізації.

  3. Логічний виклад матеріалу.

  4. Постійний і систематичний запис в зошиті.

 

Записи мають бути акуратними, без помилок, основні думки і ключові ідеї бажано підкреслювати маркером.

 

 

 

Якою повинна бути мова учнів

 

 

 

В ході уроку історії вчитель звертає велику увагу на всебічний розвиток української мови. До усної відповіді учнів ставлять такі вимоги:

 

  • змістовність викладу – повне, конкретне, чітке розкриття теми з використанням найважливіших історичних фактів, їх оцінка з висновками й узагальненнями;

  • логічність – послідовне, чітке висвітлення історичного матеріалу;

  • багатство мови – вживання історичних термінів, синонімів, образних висловів тощо. Багатство мови зумовлює використання історичних документів, знання літературних пам’яток епохи, історико-публіцистичних творів;

  • емоційність і виразність – яскраво й образно висловлювати думки і почуття, вміло добирати приклади, точні слова;

  • правильне вживання слів – забезпечується додержанням норм української літературної мови, відсутністю слів-паразитів, жаргонних словотворень, русизмів, правильною вимовою і написанням історичних термінів.

 

 

 

СУЧАСНИЙ ВЧИТЕЛЬ ТА СУЧАСНИЙ УРОК

 

(методичні рекомендації щодо вивчення історії України та

Всесвітньої історії в школі)

Укладач методичних рекомендацій: доктор історичних наук, вчитель-методист Левітас Ф.Л.

(Під час підготовки методичних рекомендацій використано творчий досвід відомих педагогів-істориків М.Лисенка, П.Федоренка, М.Запорожця, О.Дайрі, Л.Мельника та ін.)

 

В роботі розповідається про використання сучасних методик викладання історії в школі. Виходячи з власного досвіду, автор висвітлює підходи, спрямовані на навчання, на виховання школярів засобами історії. Цікавим є погляд на особистість сучасного педагога.

 

Вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “Без знання минулого неможливо точне поняття про сучасне”, – справедливо наголошував видатний український історик М.С.Грушевський. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Вона повністю звільнена від ідеологічних, вузько класових підходів і поглядів на розвиток суспільства, оцінювання минулого та перспективи майбутнього. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові.

За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Постійно зростає його роль у навчальному і виховному процесах. Відомому демократу Д.Харкнессу належать слова, які безпосередньо стосуються і вчителів України: “Учитель – не єдине джерело впливу на розвиток дітей, але його життєво необхідна складова. Нам відводило небагато часу на те, щоб допомогти засвоїти знання і зрозуміти, що вони повинні стати гідними громадянами своєї батьківщини, нашого неспокійного континенту і загального дому, який постійно перебуває під загрозою”. Праця вчителя історії сповнена великої відповідальності. На наш погляд, сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:

  1. Державницька свідомість. (В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.

  2. Професійна майстерність. (Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.

  3. Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стояти партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм. Як найкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

  4. Демократизм. В процесі навчання та виховній роботі дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.

  5. Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня, саме тому хотілось нагадати і про думку В.О.Сухомлинського: “Якщо ми будемо намагатись, щоб всі сили душі дитини були поглинуті уроками, життя його стане не зносним. Він повинен бути тільки школярем, але перш за все людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями”. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.

 

Принципи викладання історії в школі

 

Відповідно проекту концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:

а) (науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій;

б) (об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень;

в) (демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів;

г) (гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності;

д) (національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю;

е) (цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори.

 

Основні засади сучасного уроку

 

Сучасний стан навчально-методичного комплексу загалом дає змогу вирішувати різноманітні освітні завдання: навчальні, розвиваючі, виховні. Водночас гострою залишається проблема щодо методичного забезпечення уроку, оволодіння ефективними педагогічними технологіями. Значно розширюється критерії оцінювання самого уроку, які, на наш погляд, можуть бути такими:

  1. Визначення теми уроку відповідно з програмою.

  2. Постановка завдань уроку.

  3. Виділення основних понять та ідей уроку.

  4. Роль учителя на уроці.

  5. Роль учнів на уроці.

  6. Міжпредметні, міжкурсові та внутрішньокурсові зв’язки.

  7. ТЗН.

  8. Наочність.

  9. Раціональне використання робочого часу.

  10. Педагогічні технології та їх доцільність.

  11. Диференційований підхід до роботи з учнями.

  12. Знання, вміння і навички учнів.

  13. Виховний потенціал уроку.

  14. Диференційований підхід до оцінювання знань учнів.

  15. Коментована подача домашнього завдання.

Окреслимо також деякі проблеми щодо викладання історії в школі. Велике значення під час вивчення курсу історії мають вступні уроки. Вчитель не лише ознайомлює школярів зі змістом і завданням курсів, підручниками, а знаходить можливість для національного і патріотичного виховання. Обов’язково слід розповісти про становище українських земель у той чи інший історичний період, споконвічне прагнення українського народу до свободи, незалежності, власної держави. Неабияке значення мають героїчні теми. Робиться наголос на тому, що на кожному історичному етапі українці вели боротьбу із зовнішніми ворогами, виборювали своє право на існування. Перед учнями постає велична галерея історичних образів: князів, гетьманів, керівників народних повстань, політичних діячів, борців за українську справу.

Учням 5-7 класів важливо пояснити, щоб вони зрозуміли, що таке історія і чим займаються історики. Під час викладання історичних дисциплін на цих паралелях передусім потрібно сприяти тому, щоб учні мали можливість дізнатися більше про різні історичні факти, які визначають епоху і є основними, найсуттєвішими; постійно розвивати вміння і навички учнів щодо праці з історичними фактами, що дають узагальнену картину минулого; формувати розуміння історичної хронології, причинно-наслідкових зв’язків, відчуття епохи, неминучість руху суспільства до історичного прогресу. Важливим інструментарієм історичного пізнання на цьому етапі вивчення історії стануть шкільні підручники, посібники, хрестоматії з історії, історичні атласи, контурні карти, збірники дидактичних вправ, зошити з історії тощо. Велика увага приділяється наскрізним історичним поняттям, таким як: історичні джерела, держава, монархія, республіка, демократія, релігія, матеріальна та духовна культура.

Практикою доведено, що високу ефективність мають уроки, на яких використовуються прийоми коментованого читання підручника, робота з текстами підручників та посібників, історичними документами, малюнками, дидактичними вправами. Зустрічі з історією не можуть обійтись без звернення до історії рідного краю. Діти повинні розуміти не лише загальні історичні процеси, а й уміти локалізувати їх. Запропонована нами модель вивчення історії рідного краю може мати такий вигляд:

 

Історична доба

Головні події в історії України

Основні події в історії рідного краю

 

 

 

 

Знання, які здобувають учні, переходять із класу до класу, повинні розширювати їхнє логічне мислення, розвивати вміння та навички до історичного пізнання. Цей новий етап роботи потрібно реалізувати під час викладання історичних курсів у 8 та 9 класах. Розкрити перед учнями великий шлях, пройдений українським народом, від гетьманської держави, національно-державницьких ідей другої половини ХIХ ст. до початку української революції 1917 р. – одна із основних проблем, яку має реалізувати вчитель. Вивчення історії України збігатиметься із загальним контекстом Всесвітньої історії. Для обох курсів буде логічним звернутися до таких історичних понять: індустріальне суспільство, соціальна структура суспільства, національно-визвольна війна, соціальна революція, технічний прогрес, гуманізм, національно-культурне відродження. Зростають і вимоги до ЗУН учнів. Школярі повинні навчитись аналізувати й узагальнювати історичний матеріал, визначати суть, причини, значення історичних подій, вміти самостійно працювати із різноманітними джерелами інформації, готувати доповіді та виступати перед однокласниками.

Плануючи роботу з учнями 10-11 класів, учитель орієнтується на розвиток логічного мислення старшокласників, їхні вміння і навички щодо самостійної роботи. Уроки – шкільні лекції, семінари, конференції, диспути, практикуми, міжпредметні уроки – повинні посісти в навчальному процесі пріоритетне місце.

На наш погляд, буде доцільним проводити конференції старшокласників за темами, які найбільше за обсягом містять навчального матеріалу і є соціально-політичне важливими. В Х класі: “Українська революція і боротьба за збереження державної незалежності України1917-1920 рр.”.

Епіграфом до цієї конференції можуть стати слова із пісні “За Україну” (Слова М,Вороного. Мелодія Ярославенка).

Ганебні пута

Ми вже порвали

І зруйнували царський трон!

З-під ярем,

Із тюрем,

Де був гніт,

Ми йдемо на вільний світ!

За Україну, за її долю,

За честь і волю, за народ!

 

Орієнтовні питання цієї конференції можуть бути такими:

  1. Початок української революції.

  2. Центральна рада та її суспільно-політична діяльність (1917 р.).

  3. Проголошення незалежності України.

  4. ЗУНР – українська держава в Східній Галичині.

  5. Держава П.Скоропадського та українська революція.

  6. Діяльність урядів Директорії УНР.

  7. Проголошення Соборності України.

  8. Видатні політичні діячі та герої визвольної боротьби українського народу.

  9. Історичне значення української революції та національно-визвольної боротьби в 1917-1920 рр.

У ХI класі буде цікаво провести учнівську конференцію на тему: “Україна в роки другої світової війни”. Епіграфом цієї конференції повинні стати слова Президента України Л.Д.Кучми: “ Ми можемо сказати, що в українського народу два головні національні свята – День Перемоги і День Незалежності. Свята великі, світлі і взаємопов’язані”.

Питання для обговорення старшокласниками можуть бути такі:

  1. Радянсько-німецькі договори 1939 р. й українські землі.

  2. Напад нацистської Німеччини на СРСР. Оборонні бої літа-осені 1941 р. на території України.

  3. Плани нацистської Німеччини щодо України, Гітлерівський “новий порядок”.

  4. Рух Опору Нацистському режиму в Україні: його багатоскладовий та суперечливий характер.

  5. Визволення України від німецько-фашистських загарбників.

  6. наші земляки – видатні учасники II світової війни.

  7. Роль і внесок українського народу в розгром нацистської Німеччини.

  8. Історичне значення перемоги над нацизмом для майбутнього України.

Під час вивчення курсів історії України та Всесвітньої історії важливо сформувати у старшокласників національні, міжнаціональні та загальнолюдські цінності. У зв’язку з цим потрібно звернутися до історичних понять та термінів: крах тоталітаризму і перемога демократії, тенденція посилення європейської інтеграції, еволюційне просування демократичних країн до соціально-орієнтованого громадянського суспільства.

В поєднанні з історичним поняття “Державність України” все це дає можливість сформувати у старшокласників цивілізаційний погляд на історію і суспільство, яке може бути визначено такою оцінкою: “Я – громадянин України, Я – громадянин Європи, Я – громадянин Світу”.

 

Формування цілісності історичних знань

 

Однією із проблеми викладання історії є комплексний підхід до засвоєння історичного матеріалу. Як правило більшість учнів в цілому володіють історичними факторами, можуть викладати їх в хронологічній послідовності та знають найважливіші історичні дати. В той же час проблемою залишається формування у школі загального історичного світогляду. Учні досить абстрактно уявляють історичний процес, як єдине ціле. Викликає труднощі оперування та використання понятійного апарату. Започаткована дванадцятибальна система дає можливість і систематизувати знання школярів. Учні повинні знати в яку історичну епоху відбувається та чи інша історична подія, в чому полягає її сутність та історичне значення. Теоретичні та фактологічні знання суміщають з знаннями про історичну добу (тисячоліття, століття, дата). У загальному вигляді це зображення у вигляді таблиці.

 

Тисячоліття

Століття

Дата

Зміст історичної події

Сутність історичної події

Історичне значення

 

 

 

 

 

 

 

Проблемне навчання на уроці історії

 

Під проблемним навчанням розуміють сукупність методів, за допомогою яких перед учнями створюється проблемна ситуація, формуються проблеми, шукаються шляхи їх вирішення та саме рішення. Умовою для створення проблемної ситуації є включення в урок кількох, під час суперечливих поглядів по проблемі, яка вивчається. Учні повинні вибрати вірну точку зору та обґрунтувати її.

Рішення проблемних завдань на уроці історії є найвищим етапом організації роботи з учнями. На відмінність від звичайних уроків, проблемне навчання спитається не тільки на пізнання історичних фактів та подій, а на розкриття причинно-наслідкових зв’язків. Вірне формулювання навчальної проблеми – одне із головних завдань, від якого залежить успіх та результативність уроку.

Характерною рисою проблемного навчання є постановка перед учнями проблемної ситуації, яка спонукає їх не тільки користуватися готовими знаннями, але і самостійно (під керівництвом вчителя) здобувати нові знання. Схематично це може мати такий вигляд.

 

Репродуктивне навчання

 

 

пояснення

опитування

результат


 

 

Проблемне навчання

 

 

пояснення

пошук

результат


 

 

Існують різноманітні шляхи створення проблемної ситуації:

  • постановка проблемних завдань;

  • організація дискусії на уроці;

  • організація пошукової роботи школярів.

 

Проблемна ситуація на уроці залежить від:

  • характеру навчального матеріалу;

  • актуальних проблем сучасності;

  • життєвого досвіду школярів.

Організація проблемного уроку може мати такий вигляд:

 

 

Знання, уміння, навички учнів

Життєвий досвід школярів

 

 

Актуальність

Проблемна ситуація

Характер навчального

матеріалу


 

 

 

 

Пояснення та інструктаж вчителя


 

 

 

Організація самостійної роботи учнів


 

 

Колективне обговорення та аналіз одержаних результатів


 

 

 

 

Підсумкове слово вчителя

 

 

При оцінюванні проблемних завдань високо оцінюються використання учнями:

  • знань з історії;

  • знань з літератури;

  • довідкових джерел;

  • засобів масової інформації.

 

Робота учнів з історичними поняттями

 

Історичним поняттям називають ключове слово чи ключові слова, в яких відображено головні, важливі найбільш суттєві сторони історичних подій та явищ. Засвоєння учнями історичних понять є найважливішим завданням навчання історії в школі.

Процес формування історичних понять починається з визначення суттєвих ознак та розкриття їх на конкретному історичному матеріалі. Далі учні повинні знати сутність історичного поняття. Наступними етапами роботи є визначення місця історичного поняття в загально історичному процесі та їх зв’язок з іншими історичними поняттями. Методистами виділяються наступні етапи формування понять:

  • створення цілісної картини історичного явища;

  • виділення його суттєвих ознак;

  • повідомлення поняття, яке закріплює сутність цього явища;

  • визначення поняття;

  • вправи на використання поняття;

  • перехід до вивчення нових понять.

 

З своєю класифікацією історичні поняття розподіляються на:

  • Одиничні – діють на протязі короткого історичного часу, в тій чи іншій

країні;

  • Особові – діють на протязі значного періоду, в одній країні чи групі

країн;

  • Загальні – діють в різних країнах, в рамках певного суспільства;

  • Всеохопні – діють в різних суспільствах на протязі великого історичного

періоду.

Поняття розрізняються по змісту історичного матеріалу: економічні, соціально-політичні, історико-культурні.

Дослідження дидактів та методистів підтвердили, що поняття та теоретичні положення в шкільних курсах історії можуть бути засвоєні лише при умові знань учнями конкретних історичних фактів.

Схематично це може бути зображено:

 

Історичні факти

Історичні поняття

Основні положення


 

 

 

Робота з історичними поняттями, наприклад у 7 класі, може проводитись за таким зразком:

 

Політична роздробленість Київської Русі


 

 

 

 

Політичне піднесення удільних князівств

Помітний економічний розвиток удільних земель

Панування натурального господарства

Розвиток феодальних відносин

 

 

 

 

При викладанні історії України слід звернути увагу на вивчення основних понять та ідей курсу, які є провідними в усіх класах і акумулюються в наступних положеннях:

  • етапи становлення української державності;

  • боротьба українського народу з іноземними загарбниками;

  • антифеодальний та національно-визвольний рух в Україні;

  • становлення української нації;

  • видатні політичні діячі України;

  • герої національно-визвольних змагань;

  • внесок українського народу в скарбницю світової науки та культури;

  • національні меншини в Україні;

  • соціально-економічний і політичний розвиток України;

  • відродження і побудова Української держави.

 

Міжпредметні зв’язки на уроках історії

 

Координація історичної освіти з іншими гуманітарними предметами відкриває шляхи підвищення ефективності викладання історії. Звернення вчителів до змісту і методів суміжних дисциплін дає можливість значно розширити вирішення завдань навчально-виховного процесу. Особливе місце у відтворенні подій історичного минулого займає художня література. За допомогою художнього твору – вчитель одержує змогу реконструювати історичні події, показати колорит епох, узагальнити образи історичних діячів. Наприклад, при вивченні найбільшої теми з історії української революції у 10 класі: (Теми 2-3) вчитель може звернутись до твору Миколи Виговського “На українському святі свободи”.

1 квітня 1917 р. в Києві відбулося урочисте “Українське свято свободи”. Майдани й вулиці столиці України були заповнені людьми: робітники, селяни, інтелігенція, військові під синьо-жовтими прапорами з усіх усюдів сходилися на площу Святої Софії, щоб звідти організовано, з піснями, пройти вулицею Фундуклеївською на Хрещатик, маніфестуючи волю всього українського народу жити в Суверенній Україні.

Очевидець цього історичного акту так описує події: “Кожна група має свій прапор з написом. Прапори з різного матеріалу, є шовкові, оксамитові, з портретами і цілими картинами”...

Йшли колони війська, робітників фабрик і заводів – уперше під національними прапорами. “... Після рядів війська та робітників і інтелігенції підходить скромна валка на чолі із проф.. М.Грушевським. Він тільки повернувся із заслання, де був більше двох років, есь посивів, побілів”, – зауважив автор репортажу. Аж нараз із гущі демонстрантів залунало:

“– ...Михайло Грушевський!

Слава йому!

Знову йдуть лави, “спиняючись тільки на короткий час, щоб проспівати “Ще не вмерла Україна”, “Заповіт”, та інші пісні”.

Студенти під орудою О.Копиця – “величезна маса, що зайняла простори обох садків перед Думою – дружньо і влад – проспівали “Ще не вмерла Україна”...

Потім – величний “Заповіт”.

Всі скидають шапки”.

Так визвольні мотиви народного славня вперше після падіння царату вільно і розлого зазвучали на вулицях столиці України, яка вставала з колін і заявляла, що все віддасть за “свою свободу”. Слова гімну полум’яніли на багатьох прапорах, на яких маяли гасла: “Хай живе вільна Україна”, “Душу, тіло ми положим за нашу свободу”.

Звернення до художньої літератури, в першу чергу до поезії, відкриває можливості створення особливої емоційної атмосфери уроку. Практичний досвід це підтверджує. Наприклад, при вивчення теми “Війна радянської Росії з Українською народною Республікою. Проголошення незалежності УНР” (10 кл. Тема 2. Українська революція.) велике психологічне враження на учнів має вірш Павла Тичини “Пам’яті Тридцяти”:

На Аскольдовій І Дніпро- ріка...

Могилі На кого завзявся

Поховали їх – Каїн?

Тридцять мучнів Боже, покарай! –

українців, Понад все вони

Славних, молодих... любили

На Аскольдовій Свій коханий край.

Могилі Вмерли в Новім

Український цвіт! – Заповіті

По кривавій З славою святих, –

по дорозі На Аскольдовій

Нам іти у світ. Могилі

На кого посміла Поховали їх.

Знятись

Зрадника рука? –

Квітне сонце, грає

вітер

Робота учнів з історичними документами

 

Важливого значення для розкриття історичного минулого набуває використання на уроках архівних матеріалів та документальних джерел, які викладені в підручниках, посібниках чи об’єднані та систематизовані в хрестоматійних збірниках. Це дає можливість конкретизувати виклад матеріалу та наблизити школярів до історичної епохи. Як правило, до аналізу документів залучаються учні, перед якими ставляться логічні завдання:

  1. Коли був написаний історичний документ?

  2. Хто автор цього документу?

  3. Якими історичними обставинами було зумовлено появу цього документу?

  4. Які історичні події відображено в документі?

  5. Яке враження цей документ справляє на сучасників?

 

Організація роботи учнів з текстовими таблицями та схемами

 

Ефективність навчання визначається конкретними знаннями, вміннями та навичками, які здобули учні в процесі уроку. Велику допомогу в цьому їм надають узагальнюючи схеми та таблиці. Вони містять головні, найбільш суттєве для школярів: дати, події, факти історичні поняття.

Робота з схемами та таблицями може відбуватись у таких формах:

а) відтворення вчителем крейдою основного змісту історичного матеріалу у вигляді схем та таблиць;

б) нанесення запропонованого наочного матеріалу на папір, графічне та естетичне його оформлення;

в) виведення схем та таблиць на екран за допомогою технічних засобів навчання;

г) організація самостійної роботи учнів над таблицями та схемами в процесі уроку.

Схеми та таблиці можуть виконувати різноманітні функції, наприклад, узагальнення історичного матеріалу (див. схему № 1), чи формувати логічне мислення у учнів (див. схему № 2).

Схема № 1

 

Історичне значення Київської Русі

 

 

 

 

Стародавня Україна-Русь – одна з найбіль-ших і наймогутніших держав давньосередньо-вічної Європи.

Київська Русь – політик-ний, культурний, економ-мічний, духовний центр ранньофеодальної Європи.

Україна-русь зуміла зупинити навалу кочів-ників на країни Піівден-но-Східної і Західної Європи.

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема № 2

 

Передумови утворення українського козацтва


 

 

 

 

 

Посилення феодального та релігійного гніту, наступ польських феода-лів на права і вольності українського народу

Відхід на нові землі заможних людей та селян з метою їх господарського осво-єння

Боротьба з турецько-татарською агресією вик-ликала необхідність ство-рення лицарства серед українського народу


 

 

 

 

 

Таблиці можуть використовуватись при вивченні складних історичних тем, наприклад, культури. Оскільки такі теми об’єктивно перевантажені фактичним матеріалом, буде корисним, щоб учні вміли складати тематичні таблиці на зразок:

________________________________________________________________________________

Основні напрямки Видатні Основні наукові і Історичне

культури митці культурні пам’ятки значення

________________________________________________________________________________

 

Вивчення історичних персоналій

 

В курсі “Історія України” та “Всесвітньої історії” учні зустрічають чимало історичних образів. Для значної категорії звернення до історичних персоналій є непростою проблемою. Тільки в курсі вітчизняної історії учень має виявити знання історичних портретів, зокрема князів, гетьманів, керівників національно-визвольного руху, політичних діячів, видатних представників суспільного і культурного відродження.

Часто це не можна зробити тільки за шкільними підручниками, тому велика увага надається самостійній роботі, використанні довідкової, документальної та історико-публіцистичної літератури.

Для всебічного висвітлення історичних персоналій рекомендується:

  1. Ознайомитися з найважливішими біографічними даними.

  2. Простежити процес становлення особистості в конкретному середовищі.

  3. Виявити історичні умови, що відіграли роль у формуванні поглядів, якостей особи.

  4. Дослідити участь історичної особи в суспільному житті.

  5. Визначити, інтереси якої соціальної групи, класу, політичної сили відбиває історична особа в своїй діяльності.

  6. Виявити вплив конкретної історичної особи на окремі галузі життя чи суспільно-політичні процеси.

  7. З’ясувати морально-психологічні якості історичної особи.

  8. Показати коло однодумців і соратників історичної особи.

  9. Визначити історичну роль особи та її вплив на певну сферу життя суспільства.

 

Робота з хронологією на уроці

 

У методиці викладання історії вироблено низку прийомів, які допоможуть учням відновити чи збагатити свої знання з хронології.

Насамперед – це складання хронологічних таблиць. Учні пишуть у хронологічній послідовності дати і назви подій, що допомагає закріпити їх у пам’яті.

Вході уроку вони повинні вивчити мінімум обов’язкових дат, щоб спираючись на них, вміти визначити в часі факти, історичні події.

Важливо не тільки механічно запам’ятати дату і подію, а й логічно пов’язати їх з характеристикою історичного явища та епохою. У загальному вигляді це можна зробити за схемою:

 

Дата

Зміст подій

Історична оцінка

 

Робота учнів з текстами підручників та посібників

 

Підручники та посібники – найважливіше джерело знань. Форми роботи з ними можуть бути різними, зокрема:

а) виписування головних історичних подій;

б) вибір назв, імен, дат;

в) складання текстових і хронологічних таблиць;

г) складання складних і простих планів;

д) робота з поняттями і термінами;

є) аналіз історичних документів, репрезентованих у підручнику.

Кінцева мета самостійної роботи учнів над текстом підручників і посібників, а також різноманітною історичною літературою – узагальнити історичні факти, знаходити зв’язки між ними і робити висновки.

 

Етапи роботи з історичною картою

 

  1. Ознайомлення з історичними картами.

  2. Вибір потрібної історичної карти.

  3. Визначення місцезнаходження на карті об’єкта, про який іде мова.

  4. Уявлення за допомогою карти історичних подій (напрямків походів, місць битв, стратегічних планів полководців, районів народних повстань і національно-визвольних рухів тощо); економічного розвитку, побуту, культурного поступу чи іншої епохи.

  5. Прочитання історичної карти:

а) аналіз історико-географічних образів;

б) порівняння історико-географічних образів;

в) узагальнення історико-географічних картин.

Вимоги до учнівського зошиту з історії

 

Ведення конспекту учнями є важливою складовою частиною уроку. В учнівський зошит записують:

а) тему та план уроку;

б) визначення головних історичних понять;

в) тези лекції вчителя;

г) цитати;

д) календарі подій;

є) різноманітні таблиці та схеми;

ж) цифровий матеріал тощо.

 

Для ведення зошита треба знати умови успіху:

  1. Виділення головного.

  2. Уникнення надмірної деталізації.

  3. Логічний виклад матеріалу.

  4. Постійний і систематичний запис в зошиті.

Записи мають бути акуратними, без помилок, основні думки і ключові ідеї бажано підкреслювати маркером.

 

Якою повинна бути мова учнів

 

В ході уроку історії вчитель звертає велику увагу на всебічний розвиток української мови. До усної відповіді учнів ставлять такі вимоги:

  • змістовність викладу – повне, конкретне, чітке розкриття теми з використанням найважливіших історичних фактів, їх оцінка з висновками й узагальненнями;

  • логічність – послідовне, чітке висвітлення історичного матеріалу;

  • багатство мови – вживання історичних термінів, синонімів, образних висловів тощо. Багатство мови зумовлює використання історичних документів, знання літературних пам’яток епохи, історико-публіцистичних творів;

  • емоційність і виразність – яскраво й образно висловлювати думки і почуття, вміло добирати приклади, точні слова;

  • правильне вживання слів – забезпечується додержанням норм української літературної мови, відсутністю слів-паразитів, жаргонних словотворень, русизмів, правильною вимовою і написанням історичних термінів.

 

Додати коментар